В рамках програми літнього відпочинку товариство організувало та фінансувало його SchMitt e.V. три екскурсії для сімей з дітьми. Участь взяли 13 дорослих та 17 дітей. Нижче наведено звіт лідера групи Шаміри Сандран:
«Багатогодинна екскурсія з членами сім’ї та незнайомцями, які шукають місце, щоб убити час, знаходять місце та спогади, сповнені надії, радості та сміху, до яких вони люблять повертатися знову і знову.
Настав 2024 рік, і довгоочікувані шеститижневі літні канікули нарешті не за горами... Хоча очікувані літні канікули здаються дуже спокусливими для більшості учнів, дітей і навіть вчителів, думка про 42 дні, вільні від рутини та обов’язків, робить діяльність і пошук заходів для своїх дітей лякає деяких батьків.
Ця думка створила наш клуб SchMitt e.V. спантеличений і замислений. Тож ми взялися за створення програми. Ми запланували одноденні поїздки на Штайнхудер Мер, острів Вільгельмштайн і нову ратушу. Для початку ми вибирали ближчі, легкодоступні місця. Сподіваючись знайти батьків і сім’ї, зацікавлених у проведенні чогось іншого під час канікул, ми поширили інформацію про цей проект.
Як організатори, ми хвилювалися за матерів, які були готові привезти своїх трьох, а то й чотирьох дітей поодинці. Тим паче, що віковий діапазон був дуже широкий. Хоча ми хотіли переконатися, що всі діти мали змогу створити спогади, на які вони могли б дивитися на довгі роки, їхня безпека залишалася одним із наших найвищих пріоритетів. Оскільки ми знали, що нам доведеться їхати до місць призначення трамваєм, потягом і 20 хвилин автобусом, а потім принаймні 15 хвилин пішки, ми хвилювалися за дітей. Але в ретроспективі ми розуміємо, наскільки помилялися.
Усі діти були дуже раді опинитися в новому місці, і вони не забарилися висловити це хвилювання. Незважаючи на всі ці емоції, вони поводилися так, як їм радили. Але найголовніше – вони дбали одне про одного. Старші брати і сестри дбали не лише про своїх братів і сестер, а й про нових маленьких друзів, яких вони знайшли. Це було прекрасне видовище — нарешті побачити, як люди ставляться одне до одного з такою любов’ю та турботою, наскільки це можливо. Діти з одного боку та батьки з іншого являли собою однаково приємне видовище. З нами була мама, яка нещодавно переїхала з родиною до Німеччини. Після чергової розмови вона розповіла
сказала нам, що її двомісячне перебування не було для неї дуже переконливим і що вона має намір повернутися до своєї рідної країни, Південної Африки. Вона прокоментувала монотонність свого життя через незнання німецької мови та розмір кола друзів чи навіть знайомих. На щастя, наша група була різноманітною спільнотою з першого дня. Це зізнання лише призвело до нових зізнань від матерів, які висловлювали подібні почуття та страхи після свого першого прибуття, і їхнє остаточне прийняття та задоволення своїм рішенням залишитися.
Не тільки ми зустріли їх та їхніх дітей з розпростертими обіймами, але незнайомі люди в автобусі, потязі, на вулиці, які не знали жодної з наших історій, вирішили подарувати їм відчуття тепла та гостинності. Подорожі були наповнені такими приємними та приємними моментами: діти не хотіли йти, а батьки розповідали своїм друзям про пригоди. Дні, проведені з людьми, які були в Німеччині лише два місяці, і з тими, хто народився в Німеччині і ще не бачив цих пам’яток, були приголомшені краєвидами та дружелюбністю, які може запропонувати Нижня Саксонія».
